Корисні статті
Непереносимість алкоголю: симптоми, види, наслідки
Кожна людина унікальна і має властиві тільки їй індивідуальні особливості. Це стосується і реакції на різноманітні речовини, що потрапляють в організм. Хтось справляється з ними без проблем, але в деяких людей спостерігається їхня непереносимість. Сюди можна зарахувати лікарські засоби, окремі продукти харчування, алкогольні напої.
Основною причиною непереносимості алкоголю є недостатнє вироблення ферментів, які розщеплюють етанол в організмі, на ацетальдегід. В результаті спирт розпадається на складові надто швидко, у тканинах і крові накопичуються продукти етанолового розпаду та викликають різні негативні реакції.
Паратонзилярний абсцес
Паратонзилярний абсцес - це запальне захворювання м'яких тканин, що оточують піднебінні мигдалики. Стан небезпечний і має низку грізних ускладнень та тяжких для пацієнта наслідків.
Герпетична ангіна
Одне з найпоширеніших ЛОР-захворювань – ангіна. Найчастіше під діагнозом "ангіна" мають на увазі захворювання бактеріальної природи, що виникло або самостійно, або як ускладнення розпіратурних захворювань. Однак інфекційне ураження глотки може виникати і на тлі вірусної інфекції. Однією з таких вірусних захворювань глотки є герпетична ангіна, яка зустрічається переважно у дитячому віці, але може вражати і дорослих.
Хвороба Меньєра
Хвороба Меньєра - негнійне захворювання внутрішнього вуха, що характеризується збільшенням обсягу лабіринтної рідини та підвищенням внутрішньолабіринтного тиску, внаслідок чого виникають напади прогресуючої глухоти, шуму у вухах, запаморочення та порушення рівноваги, а також вегетативні розлади (нудота, блювота).
Зазвичай хвороба Меньєра – процес односторонній, у 10-15% випадків – двосторонній.
Захворювання розвивається без попереднього гнійного процесу в середньому вусі та органічних захворюваннях головного мозку і його оболонок. Тяжкість та частота нападів можуть зменшуватися з часом, проте порушення слуху прогресує.
Переважаючий вік розвитку хвороби Меньєра – 30-50 років.
Як правильно обрати хороший слуховий апарат
За статистикою ВОЗ у світі кількість людей, що слабо чують, дорівнює 466 млн, велика кількість і дорослих, і дітей, що робить питання про слухопротезування актуальним. Так, у кожної людини, яка зіткнулася з проблемою зниження слуху, виникає питання: "Як правильно вибрати слуховий апарат?" Враховуючи кількість представлених на ринку моделей численних виробників, це непросте завдання. Але, варто нагадати, що слуховий апарат - це не черговий гаджет і не "навушник", а медичний прилад, який використовується лише за наявності показань і за рекомендацією лікаря, тому схема вибору апарату буде відрізнятися від того, як більшість людей вибирають новий телефон, смарт-годинник або інші технічні пристрої.
Дослідження коротколатентних слухових викликаних потенціалів (КСВП)
Діагностика порушень слуху у дітей та дорослих. Аудіометрія. Дослідження коротколатентних слухових викликаних потенціалів (КСВП).
Існують найпростіші методики, такі як тональна аудіометрія. Цей метод діагностики припускає, що пацієнт активно залучений до процесу дослідження, отже, його неможливо проводити грудним та маленьким дітям. Тому у таких випадках проводиться реєстрація коротколатентних слухових потенційних викликаних (КСВП).
Поради в разі втрати слуху
Більше 5% населення світу – 360 мільйонів осіб (328 мільйонів дорослих людей та 32 мільйони дітей) – страждають значною втратою слуху.
Нагадую:
- Зник слух, захворіло вухо, не чекаємо поки "само пройде", йдемо до ЛОР, робимо аудіометрію, іноді 2 дні мають значення.
- Не слухаємо голосно музику, тим паче в навушниках, тим паче у вкладишах. Гучно це понад 80 дБ. Цивілізовані виробники аудіопристроїв обмежують або попереджають про небезпеку гучного прослуховування.
- Якщо стріляємо з вогнепальної зброї, користуємося берушами. Якщо на концерті, відходимо від колонок.
- Працюємо на шкідливому шумному виробництві, вимагаємо або купуємо самостійно індивідуальні засоби захисту.
- Не пірнаємо навіть при незначних неприємних відчуттях у ділянці вуха. При не функціонуючій слуховій трубі баротравма можлива у разі занурення навіть на 1 метр.
Алергічний риніт у дітей
Алергічний риніт у дітей досить поширене захворювання. За даними різних джерел на алергічний риніт страждає до 20-30% дітей. До 4 років, як правило, алергічний риніт не діагностують. Максимальна активізація захворювання відзначається з жовтня до квітня. Супутніми захворюваннями можуть бути бронхіальна астма, хронічний синусит, гострий середній отит.
При алергічному риніті 70% дітей, відзначають зниження концентрації уваги, зниження успішності, а також емоційні проблеми. Вірусні інфекції погіршують перебіг алергічного риніту. Такі діти підвищують ризик інфекцій верхніх дихальних шляхів.
Діагноз алергічний риніт встановлюється на підставі:
-
До характерних симптомів належать ринорея, чхання, очні симптоми, закладеність носа, головний біль, кашель.
-
Анамнестично важливо збирання особистого та сімейного алергічного анамнезу, ефект елімінації та ефективність застосування протиалергічних препаратів.
Для діагностики застосовується:
- шкірний тест прик-тест (SPT)
- IgE у сироватці крові
- фадіатоп дитячий (до 5 років) чутливість 93-98%
Для призначення правильного та своєчасного лікування необхідна консультація лікаря.
- характерних клінічних симптомів;
- даних анамнезу;
- виявлення алергенів (шкірні випробування, визначення антитіл класу IgE).
Семінар "Аденоїди. Аденоїдити. Що це? Як лікувати?"
Сьогодні провели запланований семінар на тему "Аденоїди. Аденоїдити. Що це? Як лікувати?".
Хочеться подякувати Тетяні Вікторівні Святенко за надану можливість зустрітися у стінах центру. Моїх колег, які підтримали ініціативу та надихнули на проведення семінару, Ламзу Неллю Валеріївну, Лищенка Дмитра Володимировича, Святенка Тетяну Вікторівну, Юрченка Олександра Юрійовича.
Було дуже приємно познайомитися з колегами, які поділяють наші погляди на проблему, а також з прекрасними мамами, які мають бажання розібратися з питаннями профілактики та лікування однієї з найпоширеніших дитячих хвороб. Ця зустріч вселила надію на те, що ми зможемо співпрацювати з лікарями інших спеціальностей, будучи однодумцями і допомагати батькам виростити здорових та щасливих дітей.
У чому різниця між слуховим апаратом і кохлеарним імплантом?
Кохлеарний імплант абсолютно відрізняється від слухового апарату. У той час як слухові апарати посилюють звук і призначені для людей з порушенням слуху, кохлеарні імпланти обходять функціонуючі частини вуха і стимулюють безпосередньо слуховий нерв.
Кохлеарні імпланти допомагають дітям, котрі народилися глухими, рости і жити активним життям в світі звуків. Дорослим з важкою або глибокою приглухуватістю кохлеарні імпланти допомагають повернути орган почуттів, завдяки якому вони можуть спілкуватися і жити в світі звуків.
