Герпетична ангіна: причини появи, симптоми, діагностика, лікування

Одне з найпоширеніших ЛОР-захворювань – ангіна. Найчастіше під діагнозом "ангіна" мають на увазі захворювання бактеріальної природи, що виникло або самостійно, або як ускладнення розпіратурних захворювань. Однак інфекційне ураження глотки може виникати і на тлі вірусної інфекції. Однією з таких вірусних захворювань глотки є герпетична ангіна, яка зустрічається переважно у дитячому віці, але може вражати і дорослих.

Зміст

Що таке герпетична ангіна
Способи передачі хвороби
Причини появи захворювання
Симптоми герпетичної ангіни
Стадії розвитку хвороби
Ускладнення при захворюванні
Діагностика герпетичної ангіни
Лікування хвороби

Що це таке?

Герпетична ангіна чи ентеровірусний везикулярний фарингіт – це гострий інфекційно-запальний процес, викликаний кількома типами ентеровірусів (або віруси групи Коксакі), що характеризується певним набором симптомів та характерними висипаннями.

У дорослих герпетична ангіна зустрічається рідше, ніж у дітей. При цьому в дитячому віці захворювання переноситься значно важче, особливо якщо пацієнту менше 3 років. Пік захворюваності доводиться на літо і початок осені, особливо у період зміни у дитячих колективах (у школах, садках).

Як передається

Герпетична ангіна є вірусним захворюванням, джерелом якого виступає хвора людина чи носій. Збудником є, як було сказано раніше, кілька серотипів ентеровірусів (всупереч поширеній думці, що герпетичну ангіну викликає вірус герпесу).

Основні шляхи поширення збудника герпетичної ангіни:

повітряно-крапельний (переважний);
фекально-оральний.

Таким чином, в організм здорової людини вірус може потрапити через шкіру чи слину хворого, а також через загальні предмети вжитку. Особливо варто побоюватися пацієнтів протягом першого тижня зараження – у цей період вони виділяють у повітря максимальну концентрацію збудника.

Причини

Герпетична ангіна розвивається при попаданні в організм людини ентеровірусів групи Коксакі. Найчастіше виявляється підвид групи А, рідше – В. Захворювання дуже заразне, оскільки відзначається висока сприйнятливість здорових людей до збудника. Крім цього, захворювання може бути викликане вірусами ECHO (це також група РНК-ентеровірусів), клінічні прояви захворювання схожі на клінічну картину захворювання, викликаного групою Коксакі. Реплікація збудника відбувається через 5 днів після інфікування.

Варто зазначити, що після перенесеного захворювання, в організмі пацієнта формується стійкий специфічний імунітет, що допомагає надалі при контакті з новими штамами ентеровірусів не хворіти або переносити це все максимально швидко і без наслідків.

Симптоми

Особливістю герпесної ангіни є характерні точкові висипання або везикули, які помітні неозброєним поглядом у місці поразки. Везикули з'являються на слизовій ковтки, м'якого піднебіння, піднебінних мигдаликів і іноді навіть на слизовій язику.

Захворювання відноситься до системних інфекційно-запальних процесів,

тому крім місцевих симптомів, хворий також може скаржитися на зміну загального самопочуття, а саме:

підвищення загальної температури до 39 градусів та вище;
озноб, лихоманка;
погіршення апетиту, у дітей аж до відмови від їжі;
нудота, буває блювання;
труднощі при ковтанні, виражений біль у роті;
швидка стомлюваність та млявість.

Стадії розвитку

Розвиток герпетичної ангіни відбувається у кілька етапів:

Збудник потрапляє на слизову носоглотки і проникаючи в лімфоток досягає регіонарних лімфатичних вузлів (найчастіше підщелепних та підборідних), де починається активне розмноження;
З кровотоком мікроорганізми поширюються по всьому організму;
Протягом кількох днів у пацієнта відзначається різкий початок захворювання – підвищення температури до високих цифр, одночасно з цим можуть турбувати порушення у роботі шлунково-кишкового тракту – переймоподібні болі, блювання, нудота, пронос. Також у перші кілька днів з'являються ділянки почервоніння на слизовій оболонці ротової частини глотки, м'якого піднебіння, слизової оболонки ротової порожнини;
Через невеликий проміжок часу на тлі гіперемії, з'являються невеликі вузлики діаметром пару міліметрів, які згодом еволюціонують, наповнюються серозним каламутним вмістом і перетворюються на везикули;
У більшості випадків, через 4-5 днів температура різко падає, але при цьому з'являється значний біль у роті, що посилюється при ковтанні, який виникає при розтині везикул і появі у роті виразок та ерозій;
Через 7–10 днів патологічні елементи зникають без специфічного лікування.

Можливі ускладнення

При герпангіні та наявності супутньої патології у пацієнта можуть розвинутися такі ускладнення:

серозний менінгіт – після одужання не залишається жодних симптомів та ознак порушення функції ЦНС;
можливе виникнення кардиту, аритмії та інших порушень у роботі серцево-судинної системи;
рідше зустрічається ускладнення герпетичної ангіни енцефаліт – також при адекватному та своєчасному лікуванні, проходить без суттєвих наслідків для пацієнта.

Діагностика

Герпетична ангіна вважається легко пізнаваним захворюванням, тому діагностувати нескладно. Її основу становить фізикальний огляд пацієнта, у якому виявляються характерні висипання та його типова локалізація.

Для підтвердження попереднього діагнозу може призначатись загальний аналіз крові, де виявляються зміни, характерні для вірусної інфекції. Лікар також може призначити дослідження мазка з носоглотки методом ПЛР та визначення антитіл до вірусів, які при герпетичній ангіні підвищуються більш ніж у 4 рази.

За наявності додаткових симптомів із боку внутрішніх органів, пацієнту потрібна консультація інших фахівців, наприклад, невролога, кардіолога, нефролога.

Лікування

Ефективного етіотропного (означає, усуває причину захворювання) препарату для лікування всіх типів ентеровірусів на сьогоднішній день немає, тому всі лікувальні заходи спрямовані на запобігання ускладненням та скорочення термінів одужання пацієнта:

профілактика та усунення ризику розвитку вторинної бактеріальної інфекції (за наявності показань – системні антибіотики);
зменшення запального процесу у ротовій порожнині (застосування місцевих антисептичних засобів);
зменшення набряку слизової, больових відчуттів, усунення сверблячки (використовуються антигістамінні препарати, НПЗЗ);
прискорення регенерації слизової (застосовують місцеві засоби протизапальної та обволікаючої дії);
профілактика зневоднення (багате пиття, за необхідності проведення внутрішньовенної регідратації пацієнта).

У разі, якщо лікування пацієнту призначено амбулаторно і він лікується вдома, то варто нагадати про певні рекомендації, що покращують процес одужання:

НЕ застосовувати інгаляції, компреси, полоскання та будь-які інші маніпуляції, що сприяють посиленню кровообігу в осередку запального процесу та погіршують перебіг захворювання;
НЕ варто намагатися самостійно розкривати везикули (бульбашки) у ротовій порожнині, на слизовій горлянці або м'якому піднебінні, що теж може лише погіршити самопочуття пацієнта.