Фронтит

Фронтит – запальне захворювання слизової оболонки фронтальних чи лобових синусів, які розташовані у лобової кістки. Фронтальні пазухи за обсягом дещо менші за гайморові (верхньощелепні), але так само, як і інші синуси, виконують ряд функцій у процесах дихання та фонації.

Зміст

1.   Причини хвороби
2.   Симптоматика захворювання
3.   Діагностика Фронтиту
4.   Лікування хвороби

Частота народження фронтитів значно поступається поширеності гаймориту, проте фронтит нерідко зустрічається в практиці отоларинголога.

Варто відзначити, що у дітей до 7 років фронтити практично не зустрічаються. Особливість анатомії та розвитку лобової пазухи в тому, що з народження вона ще не сформована і тільки до шкільного віку у дітей з'являється лобовий синус, розвиток якого завершується до 23-25 ​​років.

Лобова пазуха сполучена з порожниною носа за допомогою невеликого отвору, який відкривається в середній носовий хід і забезпечує повітрообмін у пазусі, а також циркуляцію слизу – два принципово важливі фактори здорової фронтальної пазухи.

Також значущими анатомічними особливостями лобової пазухи є загальні кісткові стінки з орбітами очей і передньої черепної ямкою. Дані особливості зумовлюють можливі ускладнення фронтиту та необхідність у своєчасній діагностиці та лікуванні.

Причини фронтиту

Абсолютна більшість гострих синуситів спостерігається у межах клінічної картини гострої распіратурної вірусної інфекції. Прийнято вважати, що частка фронтиту бактеріальної чи грибкової етіології загалом не перевищує у 1,5-2%. Проте останнім часом спеціалістами відзначається стійка тенденція до зростання частоти фронтитів, як і інших синуситів, що розвиваються з вірусним початком та подальшим приєднанням бактеріальної інфекції.

У ролі основних збудників виступає класична група патогенних мікроорганізмів: Moraxella catarrhalis, Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae, рідше зустрічається Pseudomonas aeruginosa та інші ймовірні збудники. Нерідко трапляється і полімікробна інфекція. Відзначається останнім часом і збільшення кількості грибкових фронтитів (найпоширеніші збудники – гриби роду Aspergillus та Candida).

Оскільки всі приносові пазухи сполучені між собою, велика ймовірність поширення інфекції, що проникла в одну з пазух, на деякі або всі інші синуси.

Розвитку фронтиту сприяють хронічні риніти (наприклад, алергічні), при яких слизова оболонка в пазусі різко потовщується і може блокувати співустя, що сполучає пазуху та порожнину носа, створюючи тим самим сприятливі умови для інфекційно-запальних процесів у порожнині пазухи.

Також до факторів ризику належать:

• травми лицьової частини черепа, носа;
• наявність аденоїдних вегетацій (у дітей) або поліпозних розростань слизової порожнини носа (частіше у дорослих);
• викривлення носової перегородки;
• хронічні запальні захворювання глотки (тонзиліт, фарингіт);
• а також загальні імунодефіцитні стани - гіповітамінози, аутоімунні та ревматичні захворювання, куріння тощо.

Симптоматика

Найбільш характерною ознакою фронтиту є інтенсивний головний біль у ділянці чола, надбрівних дуг, передньої частини голови, найчастіше з іррадіацією у віскі, очі, міжбрів'я. Так само характерним для всіх видів синуситу є посилення больових відчуттів при дотику або натисканні на область лобової пазухи, а також при нахилі голови вперед.

Крім того, майже всі пацієнти відзначають посилення болю в ранковий час.

Досить типові для проявів синуситу лобової пазухи – світлобоязнь, сльозотеча, періорбітальні набряки.

Виділення з носа спочатку, як правило, водянисті, потім набувають характеру слизово-гнійних, іноді гнійних з сукровичним вмістом. У ряді випадків виділення з носа можуть бути зовсім відсутніми.

Менш характерним є підвищення температури тіла аж до 39,0С і вище, але все ж таки періодично зустрічається.

Хронічний фронтит у періоди ремісії характеризується малосимптомним або практично безсимптомним перебігом, а в період наступного загострення набуває симптомів гострого процесу, описаного вище.

За характером запального процесу розрізняють такі форми фронтиту:

• ексудативну (зазначається наявність виділень - ексудату), який може мати серозний характер виділень або ж гнійний);
• продуктивну – проявляється гіперплазією слизової оболонки, що призводить до формування поліпів або кіст; також можуть виникати дегенеративно-дистрофічні процеси у тканинах, що призводять до некротичних змін слизової оболонки.

Як і у разі інших синуситів, несприятливий перебіг фронтиту загрожує розвитком важких ускладнень. Близькість запального процесу до органів зору може вилитися у флегмону орбіти (гнійне запалення ока і оточуючих його тканин), а сусідство з головним мозком – менінгіт, енцефаліт, абсцес головного мозку. Описано достатню кількість випадків спровокованого фронтитом ішемічного інсульту, сепсису та інших грізних ускладнень запального процесу.

Діагностика

Раніше основним діагностичним шляхом при підозрі на фронтит (крім обов'язкового стандартного огляду ЛОР-органів) виступала рентгенографія, але останнім часом все частіше призначають більш інформативні КТ-дослідження пазух.

У міру необхідності проводять лабораторні дослідження (наприклад, для точної ідентифікації збудника) з метою диференціальної діагностики, може бути призначена біопсія.

Лікування

На сьогодні, методом вибору у лікуванні фронтиту, є консервативна терапія. Першочерговим завданням у лікуванні будь-якого синуситу, і фронтиту у тому числі, виступає усунення набряків слизової оболонки та відновлення нормальної вентиляції лобових пазух, а також евакуація патологічного вмісту з пазухи та придушення активності передбачуваного збудника.

Основні препарати, що використовуються при лікуванні фронтиту:

• деконгестанти (судинозвужувальні препарати);
• за наявності показань, застосовують антибактеріальні чи протигрибкові засоби;
• інтраназальні кортикостероїди для посилення протизапальної та протинабрякової дії;
• також симптоматично допустиме призначення аналгетиків, протизапальних препаратів, десенсибілізуючих засобів;
• важливим пунктом у лікуванні синуситів є промивання слизової порожнини носа та приносових пазух сольовими розчинами (можливе промивання з додаванням антисептичних засобів).

У ряді випадків, коли перебіг захворювання досить тяжкий або всі методи консервативного лікування не дали значного позитивного ефекту, застосовують інвазивні методи лікування - трепанопункція лобової пазухи, ендоскопічна фронтотомія (операція на лобовій пазусі) або ж відкрита фронтотомія (використовується в наші дні все рідше) . Основні цілі будь-яких втручань - евакуація гнійного вмісту, відновлення природного дренажу фронтальних синусів.

Звертаємо Вашу увагу на те, що при виникненні підозр на фронтит або появі вищевказаних симптомів, варто звернутися до лікаря та прояснити ситуацію, щоб встановити точний діагноз і розпочати правильне та своєчасне лікування, адже це покращить прогноз на одужання та допоможе прискорити його.